Юрий Половников (polo79) wrote in lj_live,
Юрий Половников
polo79
lj_live

Сан-Пауло, частина 2

Великий мегаполіс - великі корки. Мені "пощастило" потрапити лише в один, не дуже великий. Але у години пік трафік там страшенний. Все таки 20 мільйонів душ населення. Аби розв"язати проблему з трафіком, тут будують багато нових розв"язок - бачила на власні очі. Ну і власне будують, а не як у нас.





Загалом у Сан-Пауло, на перший погляд, - дуже багато громадського транспорту. Так і є. В основному це автобуси і метро. Тролейбусів не бачила, але пише вроді вони там теж є. Автобуси величезні, щось типу наших лазів, лише трохи комфортабельніші.



Метрополітен

Метро в Сан-пауло - знову пише інтернет:) - одне із найбезпечніших у всьому світі. Замість жетонів - замагнічені папірчики. на відміну від Москви, де такі самі талони в метро, пасажири їх не викидають одразу на підлогу як билота, а - правилно!:) - несуть до смітника. Вартість однієї поїздки - впишу пізніше,  бо не пригадую)))

Ну, але загалом метро як метро. Новіше, людяніше, ніж у Києві. Підлога - як і у всьому цивілізованому світі - щось на кшталт гуми. Є доріжки для сліпих (до речі, у Бразилії майже всі товари мають написи шрифтом Брайля! в той час як у нас ним майже нічого не друкують і брайлівські бібліотеки занепадають). Зсередини сан-паулівське метро мені подібне на міланське)

  

Великої такої як у нас реклами в метрополітені Сан-Пауло немає. Є лише по 1-2 моніторчиків у вагонах. а так - невинна чистота)) Вагони середньостатистичні , але не такі допотопні як у Києві. і ще у них перед кожними дверима на платформі є такі великі написи з великими смайлами - "Зроби великий жест - пропусти людину поперед себе!".
Подруга розповіла, що кілька років тому в них у метро була велика проблема із давками - але не через години пік чи завантаженість станцій, а саме через невихованість пасажирів. Тому міська влада вирішила встановити смайли і написи. І начебто це з часом подіяло - ну принаймні я давки чи штовханини ліктями не спостерігала.як і в багатьох метрополітенах світу, під землею організовують художні виставки і всякі мистецькі акції.

Сан-Паулівський метрополітен - як і має бути - має
сайт. Сайт З КОРИСНОЮ ДЛЯ ЛЮДЕЙ ІНФОЮ. навіть є розділ Lost&Found 

Таксі

Мені воно не здалось мегадоротим чи недоступним. Абсолютно всі машини обладнано лічильниками, які пасажир бачить. Дорогувато було поїхати з аеропорту в центр - в районі 40-50 баксів. а по місту можна було їхзиди і за значно менші суми. Таксі у них майже ніхто не викликає телефоном і не чекає цих ідіотських смсок "ізвините, машину не нашли". просто виходиш на вулицю - і завжди в радіусі 25 метрів ти побачиш таксо-стоянку. сідаєш і водій везе тебе куди треба, не капризує, не торгується і завжди допомагає покласти валізи в багажник. завжди. просити не треба.
палити в таксі там суворо заборонено. в тому числі і водію. Подруга розказувла також, що коли вибираєш таксі, варто сідати лише у машину з логотипом фірми і бажано з логотипом відомої таксомоторки. це гарантія того, що ти будеш у безпеці і якщо щось загубиш, тобі річ повернуть. Інакше може трапитись таке, що тебе відвезуть у якусь фавелу (бідний район з високим рівнем злочинності) і скажуть: "або плати 100 баків, або лишаю тебе тут". а лишатись там досить небезпечно (фавели - це власне рани на тілі мегаполісу з третього світу. хоча у нас.. теж не прям спокійно десь на борщазі)
таксі я бачила переважно білого кольору) приблизно отакі




Автобуси


Міжміські автобуси - дуже затребуваний вид транспорту. Оскільки залізниці в країні фактично нема, на великі відстані, куди нема авіаперельотів, всі їздять бусами
.

Коли я побачила автовокзал - зрощуміла, що наш Бориспіль менший за їх середню обласну автобусну станцію. Десь так зі 100 платформ, каси, магазини.. Тобто повноцінний вокзал з всякими сервісами і звісно ж, місцями для очікування своїх авторейсів.
Ми їхали з Сан-Паулу в Paraty (ПарачІ) - це близько 7 годин дороги. я думала, буде тяжко, але у них автобуси - великі і комфортабельні, з підставками для ніг і зручними широкими кріслами, в яких відкидуються спинки. багаж у вас забирають і реєструють, з телевізорами і одноразовими навушниками.

До речі, купити квиток на автобус тут можна без документів, але от сісти у автобус без паспорта чи водійсьих прав не вийде. Я навіть свій паспорт показувала (також у Бразилії треба пред"являти документи при купівлі валюти - там нема такого ізобілія обмінників, як у нас, бо населення не користується валютою. 1 бакс США=1,75 реала). Дорогою автобус робить 1-2 зупинки на спеціальних кафешних точках, дле всі можуть сходити в туалет, купити кави, перекусити.

Так от, власне, таким бусом ми і рушили на Парачівщину - рай на землі)

(у цьому пості нема моїх фотографій,все зтирено з нету)


Далі буде...
дякую за увагу!)

Subscribe

Comments for this post were disabled by the author